Хвороба Де Кервена — часта причина болю з боку великого пальця та променевої поверхні зап’ястя. Вона заважає хвату, обмежує звичні рухи руки й часто дає про себе знати саме під час побутових дій, а тим більше — під час спорту чи тяжкої фізичної роботи.
У цій статті йдеться про те, що лежить в основі захворювання, які симптоми вважаються типовими, як проходять діагностика й лікування та коли лікар може рекомендувати хірургічне втручання.
Хвороба Де Кервена або тендовагініт — це патологія першого компартменту розгиначів, при якій сухожилля великого пальця проходять крізь звужену ділянку й починають ковзати з болем.
Іноді цей стан описують як стенозуючий тендовагініт: у зоні променевого краю зап’ястя потовщується оболонка сухожиль, формується звуження фіброзного каналу, а кожен рух великого пальця підсилює тертя. Це і призводить до болю в основі великого пальця, чутливості при пальпації та поступового обмеження функції кисті.
Найчастіше уражаються два сухожилля:
Вони йдуть від передпліччя до кисті і відповідають за відведення та розгинання великого пальця без руху нігтьової фаланги. При звуженні каналу сухожилля починають рухатися з механічною перешкодою. Тому біль, що з’являється при цій патології, зазвичай посилюється при русі великого пальця, відхиленні зап’ястя і силовому хваті.
Причина виникнення — не завжди травма. Найчастіше розвиток пов’язаний із:
Додатковими факторами ризику вважаються вагітність, післяпологовий період, ревматоїдний артрит і ручна праця з регулярним перевантаженням зап’ястя.
Побутово проблема часто з’являється у людей, які носять дитину, часто користуються інструментами, працюють із захватом і відведенням великого пальця або постійно виконують повторювані рухи.
За відсутності корекції навантаження подразнення сухожиль зберігається довго. Це підтримує запалення, потовщення оболонки і подальше звуження каналу.

Симптоми зазвичай наростають поступово. Спочатку людина відчуває дискомфорт збоку зап’ястя, далі з’являються чіткіша болючість, припухлість м’яких тканин і труднощі з рухами кисті. Для цього синдрому типово й те, що біль провокується саме дією — хватом, скручуванням, стисканням або підніманням предметів.
Основний симптом — біль у зоні великого пальця та зап’ястя з променевого боку. Він може починатися локально, а з часом віддавати в передпліччя. Часто пацієнта турбує болючість при пальпації над ділянкою каналу, де проходять сухожилля, а також відчуття, що рух великим пальцем став менш вільним.
Для хвороби Де Кервена характерно, що біль посилюється при:
Через це прості дії на кшталт відкривання банки, піднімання чайника або утримання телефона стають неприємними.
Другий типовий прояв — локальний набряк у зоні променевого краю зап’ястя. Іноді це невелика припухлість м’яких тканин, а інколи помітне потовщення, через яке пацієнту важче рухати великим пальцем і відхиляти кисть убік.
На цьому фоні зменшується сила щипкового хвату. Рука гірше працює в побуті. Обсяг рухів у зоні суглоба великого пальця стає меншим через біль, а не через кісткову деформацію. Це важливий момент для діагностики, бо лікарю потрібно відрізнити цю патологію від артрозу основи великого пальця та інших причин болю в ділянці зап’ястя і кисті.
Біль при цій хворобі різко посилюється при навантаженні: коли людина щось стискає, тягне, піднімає перед собою або відхиляє кисть у бік мізинця. Саме тому симптоми часто сильніші наприкінці дня або після серії однотипних рухів.
Особливо показовими є скарги при догляді за дитиною, роботі з викруткою, секатором, ножицями чи іншим інструментом. Якщо біль посилюється при тяжкій фізичній роботі або навіть під час звичайного хвату чашки, це вже привід для термінового огляду в лікаря.
Діагностика клінічна. Ортопед або хірург кисті уточнює:
Ключовим тестом для діагностики вважається тест Фінкельштейна та Ейнгоффа: пацієнт ховає великий палець у долоню, накриває його іншими пальцями й відхиляє кисть у бік мізинця. Якщо в цей момент виникає різкий біль над променевим краєм зап’ястя, тест підтверджує діагноз.
Рентген зазвичай не потрібен. Його можуть призначити для виключення іншої патології, наприклад артрозу або наслідків травми. УЗД м’яких тканин застосовують тоді, коли клінічна картина нетипова, треба уточнити стан сухожиль або підготуватися до ін’єкційного чи оперативного лікування.
Лікування залежить від тривалості симптомів, сили болю, рівня функціонального обмеження та того, як пацієнт користується рукою в роботі й побуті. На ранніх етапах зазвичай починають із консервативної тактики. Якщо ж біль тримається, швидко повертається або істотно заважає функції кисті, розглядають хірургічне втручання.
Перший крок для лікування — зменшення провокувального навантаження. Пацієнту рекомендують тимчасово прибрати дії, що викликають біль:
Додатково можуть призначати ортез або шину, яка фіксує великий палець і зап’ястя в спокійнішому положенні. Це зменшує тертя сухожиль у межах каналу.
На ранній стадії така тактика може дати помітне полегшення вже протягом 4–6 тижнів. Але вона працює краще тоді, коли пацієнт справді змінює режим навантаження, а не лише носить фіксатор кілька годин на день.
Для контролю болю та набряку рекомендовані нестероїдні протизапальні препарати. Якщо симптоми зберігаються, одним із найефективніших варіантів вважається ін’єкція кортикостероїду в ділянку оболонки сухожиль. Одна або дві ін’єкції полегшують стан у значної частини пацієнтів.
Фізіотерапія в цій ситуації — функціональна робота з рухами руки. Пацієнта можуть навчати;
За потреби фізичний терапевт або ерготерапевт підбирає вправи для кисті, руки й передпліччя, щоб зменшити біль, підтримати рухливість і не допустити повторного перевантаження.
Хірургічне лікування застосовують тоді, коли консервативні методи не дають достатнього результату. Суть операції полягає в тому, щоб розсікти оболонку першого дорсального каналу і звільнити сухожилля від стискання. Після такого втручання вони ковзають вільніше, а біль зменшується.
Зазвичай операції виконують амбулаторно, без тривалого перебування в стаціонарі. Оперативне лікування не змінює функцію великого пальця як таку, а прибирає фактор, який заважав сухожиллям нормально рухатися.
Операції потрібні не всім. Але лікар може рекомендувати оперативне втручання в таких ситуаціях:
Рішення про операцію приймають після огляду. Лікарю важливо оцінити тривалість захворювання, попереднє лікування, локалізацію болю та реальні потреби пацієнта в роботі руками.
Після консервативного лікування відновлення зазвичай будується навколо трьох елементів:
Коли гостре запалення слабшає, додають м’які вправи на відведення і розгинання великого пальця, легку мобілізацію кисті та корекцію побутового хвату, щоб не перевантажувати сухожилля знову. Якщо лікування розпочато рано, симптоми часто помітно зменшуються протягом 4–6 тижнів.
Після операції кисть зазвичай бинтують на перші 48 годин або кілька днів, а далі пацієнт починає рухати пальцями, великим пальцем і зап’ястям, щоб не закріпилася скутість. У відновлювальному періоді контролюють рану, зменшують набряк, за потреби приймають знеболювальні. Через 10–14 днів проводять контрольний огляд і знімають шви, якщо вони не розсмоктуються самі.
Якщо рухи залишаються обмеженими, лікар підключає фізіотерапію або терапію кисті, щоб відновити амплітуду, силу хвату і безпечно повернути руку до звичного навантаження.
Профілактика зводиться до контролю навантаження на кисть і великий палець. Якщо робота або побут регулярно вимагають силового хвату, скручування кисті чи повторних рухів, варто періодично робити паузи, змінювати техніку захвату, не тримати великий палець довго у відведеному положенні та не ігнорувати перші симптоми. Особливо це важливо для людей, які багато працюють руками, доглядають немовля або вже мали схожі епізоди болю в ділянці зап’ястя.
Якщо з’являється біль у зоні великого пальця, припухлість м’яких тканин, болючість при пальпації або біль посилюється при навантаженні, краще не чекати, поки захворювання стане хронічним. Рання діагностика допомагає швидше підібрати лікування і зменшити необхідність хірургічного втручання.
1100 UAH
Primary consultation of an orthopedist-traumatologist
2100 UAH
Urgent consultation of an orthopedist-traumatologist