Хвороба Бехтерева: що це, симптоми та діагностика

Хвороба Бехтерева, або анкілозуючий спондиліт — це хронічне запальне захворювання хребта та крижово-клубових суглобів, яке поступово обмежує рухливість і змінює якість життя. У сучасній медичній літературі частіше використовують назву «анкілозуючий спондиліт», тоді як термін «хвороба Бехтерева» поступово виходить з ужитку. На ранніх стадіях захворювання часто плутають із перевантаженням, остеохондрозом або звичним болем у спині.

‍

Далі — про механізм розвитку, перші симптоми, діагностику, лікування та ознаки, з якими варто звернутися до лікаря без затягування.

‍

Що таке хвороба Бехтерева та як вона розвивається

Хвороба Бехтерева — це системне ревматологічне захворювання з групи аксіальних спондилоартритів. У міжнародній практиці використовують назву анкілозуючий спондиліт, а ширший сучасний термін — аксіальний спондилоартрит (axial spondyloarthritis).

‍

Запальний процес починається переважно в крижово-клубових суглобах, тобто в зоні з’єднання таза з нижнім відділом хребта. Далі запалення переходить на міжхребцеві суглоби, зв’язки та місця прикріплення сухожиль до кістки.

‍

При хворобі Бехтерева імунна система підтримує хронічне запалення, що призводить до болю, скутості, втрати рухливості хребта і формування кісткових містків між хребцями.

‍

Причини виникнення та фактори ризику анкілозуючого спондилоартриту

Єдиної побутової причини в анкілозуючого спондиліту немає. Він розвивається поступово. Факторами ризику хвороби вважаються:

• генетична схильність, особливо наявність маркеру HLA-B27;
• випадки спондилоартриту, псоріазу, увеїту або запальних хвороб кишківника у родині;
• початок болю в спині від 15 до 45 років;
• чоловіча стать, хоча жінки теж хворіють і нерідко отримують діагноз пізніше;
• куріння, яке погіршує перебіг і підвищує ризик структурних змін хребта.
• ‍

HLA-B27 — важливий генетичний маркер. Але він не означає готового діагнозу. Частина людей має цей ген і ніколи не стикається із захворюванням. Тому діагноз ставлять лише в комплексі із симптомами, оглядом і візуалізацією.

‍

Перші симптоми хвороби Бехтерева: на що звернути увагу

Симптоми хвороби Бехтерева розвиваються повільно. Людина місяцями живе з болем у поперековому відділі, списує його на сидячу роботу, спорт або втому, а запалення в цей час продовжує працювати.

‍

Типовий старт — біль у спині понад три місяці. Він посилюється в нічний час, будить під ранок, супроводжується ранковою скутістю і слабшає після руху.

‍

Для запального болю характерні чіткі ознаки:

• початок у молодому або середньому віці;
• поступове наростання, без одного конкретного епізоду травми;
• полегшення після розминки, ходьби або вправ;
• відсутність нормального ефекту від спокою;
• біль у сідницях, який переходить з одного боку на інший.

Якщо біль і дискомфорт у спині полегшується після руху, а не після лежання, це вже не схоже на звичайне механічне перевантаження.

‍

Основні симптоми та ознаки захворювання

Основні симптоми хвороби пов’язані з хребтом, суглобами та місцями прикріплення зв’язкового апарату. У частини пацієнтів додаються позасуглобові прояви, які теж важливі для діагностики.

‍

Найчастіші ознаки:

• біль у попереку, крижах або сідницях;
• скутість після сну тривалістю понад 30 хвилин;
• обмеження нахилів і поворотів корпусу;
• біль у грудному відділі хребта;
• зменшення рухливості грудної клітки під час глибокого вдиху;
• біль і припухлість у великих суглобах, особливо кульшових, плечових, колінних;
• болючість у п’ятах через ентезит;
• швидка втомлюваність на фоні активного запалення.

Окремий тривожний симптом — раптове почервоніння ока з болем і світлобоязню. Так проявляється увеїт, який часто пов’язаний зі спондилоартритами й потребує термінового огляду офтальмолога.

‍

Як прогресує хвороба Бехтерева: стадії розвитку

Перебіг захворювання залежить від активності запалення, швидкості встановлення діагнозу, лікування та способу життя. Без контролю хвороба поступово переходить від функціонального болю до структурних змін.

Умовно виділяють кілька етапів:

1. Рання запальна стадія. Є біль, скутість, нічні пробудження, але візуалізація ще не показує грубих змін.
2. Стадія сакроілеїту. На МРТ може бути видно активне запалення крижово-клубових суглобів, а на рентгені — структурні зміни, якщо вони вже сформувалися.
3. Стадія ураження хребетного стовпа. З’являється стійке обмеження рухів, біль піднімається вище попереку.
4. Пізні структурні зміни. Формуються кісткові містки, зрощення хребців і виражене зниження рухливості хребта.

На пізніх стадіях людина втрачає здатність нормально нахилятися, повертати корпус і розправляти грудну клітку. Тому від ранньої діагностики залежить можливість зберегти рухливість пацієнта в майбутньому. 

‍

Ураження хребта та суглобів при хворобі Бехтерева

При хворобі Бехтерева найчастіше страждають крижово-клубові суглоби, поперековий відділ, грудний відділ і шийна зона. Запалення поширюється вздовж осі тіла. Тому патологію називають аксіальною, тобто осьовою.

‍

З часом уражаються не лише суглоби. У процес втягуються зв’язки, капсули, міжхребцеві з’єднання та ентези — ділянки, де сухожилки й зв’язки прикріплюються до кістки.

‍

Периферичні прояви теж важливі. У частини пацієнтів болю в суглобах передує або супроводжує біль у спині, а запалення великих суглобів різко знижує здатність ходити, працювати й переносити фізичні навантаження.

‍

Сучасні методи діагностики хвороби Бехтерева

Діагностика хвороби Бехтерева потребує комплексного підходу. Діагноз встановлюють за сукупністю скарг, огляду, лабораторних показників і знімків.

‍

Під час огляду лікар оцінює:

• характер болю в спині;
• тривалість ранкової скутості;
• обсяг рухів у хребті;
• рухливість грудної клітки;
• біль у крижово-клубових суглобах;
• наявність ентезитів, артриту, увеїту, псоріазу або кишкових симптомів.

‍

Для оцінки рухливості застосовують функціональні тести: 

• нахил уперед;
• вимір розширення грудної клітки;
• перевірку відстані від потилиці до стіни;
• огляд постави та ходи. 

Такі тести показують реальний вплив захворювання на тіло і дозволяють вибрати подальшу тактику лікування. 

‍

Лабораторні аналізи та інструментальні обстеження

Лабораторні аналізи допомагають оцінити активність запалення і виключити інші причини болю. До базового набору входять:

• загальний аналіз крові;
• С-реактивний білок;
• ШОЕ;
• HLA-B27.

Нормальні показники СРБ або ШОЕ не скасовують діагноз. При анкілозуючому спондиліті структурні зміни можуть бути видні на рентгені, а активне запалення — на МРТ.

‍

Інструментальна діагностика включає:

• рентген крижово-клубових суглобів для виявлення структурних змін;
• МРТ крижово-клубових суглобів і хребта за показаннями;
• КТ у ситуаціях, коли треба точніше оцінити кісткові зміни;
• УЗД суглобів або ентезів при периферичних скаргах.

‍

Методи лікування хвороби Бехтерева

Повністю вилікувати хворобу Бехтерева сучасна медицина не може. Але правильна терапія зменшує біль, пригнічує запальний процес, зберігає рухливість і знижує ризик грубого зрощення хребців.

‍

Основні напрямки лікування:

1. Нестероїдні протизапальні препарати. Зменшують біль і скутість, особливо при активному запаленні.
2. Фізична терапія. До програми входять вправи на розгинання хребта, дихальна гімнастика, постуральні вправи та дозоване зміцнення м’язів спини й живота.
3. Біологічна терапія. TNF-інгібітори та інгібітори IL-17 застосовують при високій активності хвороби й недостатньому ефекті базових підходів.
4. Таргетні синтетичні препарати. JAK-інгібітори входять до сучасних схем для окремих пацієнтів з активним аксіальним спондилоартритом.
5. Локальні ін’єкції. Кортикостероїди вводять у запалений периферичний суглоб або ентез за чіткими показаннями.

Медикаментозне лікування підбирає ревматолог. Самостійна заміна препаратів, переривання біологічної терапії або тривале вживання НПЗП без контролю створюють проблеми для шлунку, нирок, серцево-судинної системи та самого перебігу хвороби.

‍

Роль фізичної активності та способу життя в лікуванні

Рух при хворобі Бехтерева працює як частина терапії. Спокій не лікує запальний біль у спині, а тривала малорухомість пришвидшує втрату амплітуди.

‍

Найкорисніші напрямки:

• щоденні вправи на розгинання хребта;
• дихальна гімнастика для рухливості грудної клітки;
• плавання або ходьба;
• м’яке розтягування без ривків;
• тренування постави;
• контроль маси тіла;
• відмова від куріння.

Фізичні навантаження потрібно дозувати розумно: краще займатися під контролем реабілітолога та йти по заздалегідь визначеній програмі. 

‍

При активному загостренні програму вправ коригують. У стабільний період навантаження поступово збільшують, щоб підтримати м’язи, дихання й рухливість хребта.

‍

Можливі ускладнення та прогноз захворювання

Прогноз при хворобі Бехтерева напряму залежить від часу встановлення діагнозу і контролю запалення. Людина, яка почала лікування на ранніх стадіях, має значно кращі шанси зберегти нормальну поставу.

‍

Без лікування захворювання призводить до стійкого болю, втрати рухливості, анкілозу, деформації хребта і високого ризику переломів при падінні. Зрощений хребет стає менш гнучким. Травми переносяться важче.

‍

До можливих ускладнень належать:

• зрощення хребців (анкілоз), що призводить до значного обмеження рухливості хребта;
• різке обмеження нахилів і поворотів;
• ураження кульшових суглобів;
• повторні епізоди увеїту;
• остеопороз;
• запальні захворювання кишківника;
• порушення роботи грудної клітки через скутість реберно-хребцевих з’єднань.

Звернутися до лікаря потрібно, якщо біль у спині триває понад три місяці, посилюється вночі, супроводжується ранковою скутістю або слабшає після руху. 

‍

Для хвороби Бехтерева ранній огляд — це найкоротший шлях до контролю болю, збереження рухливості та комфортного життя.