Контрактура суглоба: причини, симптоми, види та методи лікування

Контрактура суглобів — це стійке зменшення амплітуди рухів через зміни м’яких тканин та інших структур навколо них. Такий стан заважає виконанню звичних дій і може помітно погіршувати якість життя. 

У цій статті ми розберемося, що таке контрактура суглоба, як її відрізнити від інших проблем, коли потрібна діагностика та які методи лікування застосовують.

Що таке контрактура суглоба?

Простими словами, контрактура — це стан, коли суглоб не може повністю згинатися чи розгинатися. Найчастіше причина криється в патологічних змінах тканин: капсули, зв’язок, сухожиль, фасцій, шкіри, а інколи й внутрішньосуглобових структур. 

У медичній практиці вважається, що контрактури формуються тоді, коли еластичні м’які тканини заміщуються більш жорсткими, і це призводить до хронічної втрати рухливості.

Контрактури можуть бути наслідками різних патологічних змін: травми, запалення, довга іммобілізація, неврологічні порушення, дегенеративні процеси. Незалежно від характеру вони вимагають діагностики та лікування. Чим раніше починається відновлення, тим простіше повернути функцію суглоба без радикальних втручань. 

Чим контрактура відрізняється від анкілозу

Обидві проблеми мають схожі прояви — скутість та зменшення обсягу рухів у суглобі. Але їх механізми відрізняються:

1. Контрактура переважно пов’язана зі змінами м’яких тканин і їх укороченням. 
2. Анкілоз — це обмеження рухів через фіброзування або навіть зрощення всередині суглоба.

Які бувають види контрактури суглобів?

Контрактура суглоба — це велика група патологій, схожих за симптомами, але відмінних за походженням і перебігом. Щоб правильно вибрати метод лікування, спочатку необхідно поставити точний діагноз. Далі розглянемо класифікацію. 

За механізмом виникнення

Причини виникнення патології поділяють на:

• м’язові (міогенні) — укорочення або спазм м’язів;
• суглобові (артрогенні) — зміни капсули, хряща, внутрішньосуглобових структур;
• рубцеві чи шкірні (дерматогенні) — стягування шкіри після опіків, ран, операції;
• нервові (нейрогенні) — тонус, спастичність, порушення контролю руху після ураження нервової системи.

Існують і контрактури комбінованого походження, коли на обмеження впливають одразу кілька структур.

За характером обмеження рухів

Згинальна контрактура — коли суглоб фіксується в зігнутому положенні й не розгинається до кінця. Розгинальна — коли кінцівка випрямлена й не може зігнутися в достатньому об’ємі. 

За перебігом

Гострими вважаються стани, коли зміни виникають раптово, наприклад, після травми чи запалення. Вони потребують раннього огляду та корекції. Чим раніше надається допомога, тим меншою є ймовірність фіксації проблеми. 

Хронічна контрактура суглобів — це стійке порушення, яке підтримується місяцями чи роками. Вона викликає додаткові ризики вторинних проблем — неправильного навантаження м’язів, зношування суглобових структур, болю. 

Основні причини та походження контрактури

Контрактури зазвичай виникають у таких сценаріях:

• іммобілізація після переломів і травм (гіпс, ортез, вимушений спокій);
• післяопераційні зміни та рубцювання тканин;
• хронічне запалення при артритах або наслідки перевантаження суглобів;
• неврологічні стани зі спастичністю чи слабкістю;
• опіки та пошкодження шкіри в зоні суглоба.

Окремий приклад — кисть. Там патологічні зміни можуть виникати на тлі захворювання сухожилля або сполучних тканин (наприклад, долонний фіброматоз), а також після травм пальців.

Симптоми контрактури суглобів

Ключовими ознаками є:

• зменшення амплітуди руху без полегшення з часом;
• відчуття натягу в м’язах або тканинах навколо;
• больовий синдром при спробі розігнути чи зігнути кінцівку;
• обмеження рухливості після сну або тривалої статичної пози;
• візуальна зміна положення суглоба або пальців.

Як контрактура впливає на повсякденну активність?

Зазвичай пацієнти звертаються до лікаря, коли контрактура починає заважати повсякденним справам. Стає складніше вдягатися, працювати руками, підніматися сходами, тримати рівновагу. Якщо суглоб не розгинається, тіло змінює техніку руху, а це призводить до перевантаження інших зон: спини, тазу, здорової кінцівки.

Це виглядає як замкнене коло:

1. Менше рухів через скутість. 
2. Менше навантаження. 
3. Нижча еластичність тканин. 
4. Більше скутість.
5. Ще менше рухів. 

Фактори ризику розвитку контрактури

Точні причини контрактури суглоба відомі не завжди. Але наука виділяє наступні фактори, що підвищують ризик розвитку патології:

• вік і зниження еластичності тканин;
• повторні травми одного суглоба;
• артроз;
• робота з монотонними навантаженнями на одну групу м’язів;
• цукровий діабет, куріння, системні запальні хвороби;
• періоди вимушеної малорухомості (після операції, інсульту, тривалого болю).

Можливі ускладнення

Без медичної допомоги проблема може погіршуватися, викликаючи такі наслідки:

• посилення деформації та стійка втрата функції суглоба;
• хронічний біль і зміни ходи або постави;
• перевантаження зв’язок і сухожиль;
• зниження м’язової сили через вимушене обмеження активності;
• психологічні зміни через відмову від звичного способу життя. 

Діагностика захворювання

Одразу після появи симптомів слід звернутися до лікаря, щоб оцінити зміни — характер, масштаби та вплив на структури навколо. 

Діагностика зазвичай включає:

• збір анамнезу та оцінку скарг;
• огляд, вимір обсягу рухів у суглобі, тести на еластичність м’язів;
• оцінку болю, чутливості, сили, роботи сухожиль;
• за потреби — інструментальні методи та інші дослідження для уточнення причин змін.

Це дозволяє вибрати оптимальну тактику лікування для конкретного пацієнта. 

Методи лікування суглобової контрактури

У центрі Mashtaler Ortho&Trauma віддають перевагу консервативним і малоінвазивним методам — вони легше переносяться пацієнтами, мають менші наслідки й коротший реабілітаційний період. Але в разі стійких порушень ми рекомендуємо оперативне втручання, яке дозволяє отримати більшу ефективність і менші ризики рецидиву в таких випадках. 

Консервативне лікування

Для повернення руху використовують фізичну й медикаментозну терапію:

• дозоване розтягування;
• укріплення й підвищення еластичності м’язів;
• контроль навантаження;
• застосування лікувальної фізкультури та масажу;
• приймання протизапальних препаратів тощо. 

У складних випадках може знадобитися паралельне лікування артрозу. Така системна допомога підвищує ефективність і зменшує ймовірність рецидивів. 

Для кисті та пальців ефективними неоперативними методами часто вважають статичні прогресивні та динамічні шини.

Ортопедичні методи

Якщо суглоби вже стійко тримають неправильне положення, можуть застосовуватися ортези, шини та нічні фіксатори. Вони використовуються як у лікуванні, так і в реабілітації — щоб закріпити результат та зменшити ймовірність регресу. 

Хірургічне лікування

Якщо контрактура сформована давно або є грубі структурні порушення, розглядають хірургічне втручання. Це актуально, коли консервативні методи не дають прогресу, обмеження рухів наростає, або кінцівка фіксується у вимушеному положенні.

У сучасній практиці використовують такі підходи:

• артроліз — звільнення суглоба від рубцевих спайок і блоків для відновлення обсягу рухів;
• капсулотомію — розсічення чи розслаблення щільної суглобової капсули при її скороченні;
• теноліз — звільнення сухожиль від рубцевих зрощень, якщо вони погано ковзають;
• фасціотомію або фасціектомію — видалення патологічно зміненої фасції при деяких типах контрактур;
• корекційні операції на м’яких тканинах і зв’язках, якщо саме вони утримують суглоб у неправильному положенні.

Після операції часто застосовують поетапну розробку, ортези або послідовне гіпсування, щоб закріпити результат і не втратити досягнуту рухливість.

Для кисті є специфічні рішення, зокрема лікування контрактури Дюпюїтрена (долонного фіброматозу) малоінвазивними методиками. Нідлінг або голкова апоневротомія зменшує травмування тканин і спрощує реабілітацію. Але він має свої обмеження, а тому оперативне лікування з видаленням патологічних тяжів продовжує застосовуватися у складних випадках. 

Реабілітація після лікування та відновлення рухливості

Основне завдання після активного етапу лікування — зберегти досягнуту амплітуду та повернути контроль руху. У перші 1–2 тижні основний акцент роблять на м’якому відновленні рухів без ривків, щоб суглоб звикав працювати в новому обсязі. Далі додають вправи на координацію та точність, особливо якщо йдеться про кисть і пальці. На 3–6 тижні поступово підключають навантаження на силу, щоб м’язи знову стабілізували суглоб і не з’являлося відчуття слабкості під час побутових задач.

Реабілітація часто включає домашні вправи, роботу з м’язами, поетапне збільшення навантаження, а інколи — ортези вночі. Ортезування допомагає утримувати правильне положення, поки тканини адаптуються, і знижує ризик регресу. У реабілітації будь-яких видів контрактури пріоритетом є регулярність. Систематичні заняття набагато корисніше за разові спроби розрухати суглоб через біль, опір і дискомфорт. 

Якщо після тренування симптоми різко посилюються або з’являється стійкий набряк, програму варто скоригувати разом зі спеціалістом.

Профілактика контрактури суглобів

Головне у профілактиці — створювати умови для вільного руху та рівномірного навантаження. Вона включає:

• дотримання рекомендацій лікаря при реабілітації після травм та операцій;
• поступове повернення мобільності після тимчасового обмеження, без надзусиль;
• відстежування болю — особливо у людей, які виконують важку фізичну працю;
• підтримка сили м’язів навколо проблемного суглоба;
• вчасне звернення до лікаря в разі відчуття блокування руху. 

Куди звернутись для діагностики та лікування контрактури?

Якщо ви відчуваєте стійке обмеження рухів, ущільнення тканин, біль або порушення функції суглоба, запишіться на консультацію до медичного центру Mashtaler Ortho&Trauma. Ми застосовуємо комплексний підхід до діагностики й лікування контрактур — від первинної оцінки суглобів і тканин до підбору терапії та реабілітаційної стратегії під кожного пацієнта.

‍