Біль у п’яті, який особливо відчутний під час перших кроків після сну або тривалого сидіння, — типова скарга при плантарній фасціопатії. У побуті цей стан часто називають «п’ятковою шпорою», хоча шпора і причина болю — не одне й те саме.
Плантарна фасція — міцна смуга сполучної тканини на підошві стопи. Вона починається в ділянці п’яткової кістки, підтримує поздовжнє склепіння стопи та бере участь у передачі навантаження під час ходьби й бігу.
Коли навантаження систематично перевищує здатність тканини до відновлення, в ділянці прикріплення фасції можуть виникати структурні зміни та біль. Якщо проблема стає тривалою і не реагує на базове консервативне лікування, одним із методів, які може розглядати ортопед, є ударно-хвильова терапія.
Термін «плантарний фасціїт» дуже поширений і саме його найчастіше використовують пацієнти. Закінчення «-іт» традиційно вказує на запалення.
Проте при хронічному болю в ділянці плантарної фасції зміни тканини не завжди можна пояснити лише активним запальним процесом. Значну роль відіграють порушення структури та здатності фасції витримувати навантаження.
Тому в професійній літературі поряд із терміном «плантарний фасціїт» використовують «плантарна фасціопатія». Для пацієнта практичне значення цієї різниці просте: якщо п’ята болить місяцями, лікування не повинно зводитися лише до спроб «прибрати запалення».
Потрібно зрозуміти, чому фасція не справляється з навантаженням і що потрібно змінити, щоб відновити нормальну функцію стопи.

Найхарактерніша ознака — біль у нижній частині п’яти, часто ближче до її внутрішнього краю.
Типовою є ситуація, коли перші кроки зранку болючі, потім стопа поступово «розходжується» і стає легше. Після тривалого сидіння біль може знову посилюватися під час перших кроків.
Симптоми також можуть зростати після тривалої ходьби, роботи стоячи, бігу або іншого значного навантаження на стопу.
У частини людей біль поступово починає обмежувати звичайну активність. Людина змінює ходу, намагається менше спиратися на болючу п’яту, відмовляється від тренувань або скорочує відстань, яку може пройти без дискомфорту.
Саме характер симптомів і їхній зв’язок із навантаженням дають лікарю важливу інформацію під час діагностики.
П’яткова шпора — це кісткове розростання в ділянці п’яткової кістки, яке можна побачити на рентгенограмі.
Через характерний вигляд його легко сприйняти як «шип», який механічно тисне на тканини під час кожного кроку. Звідси виникає поширене пояснення: п’ята болить, тому що шпора буквально коле її зсередини.
Насправді механізм складніший.
Наявність п’яткової шпори потрібно оцінювати разом із симптомами та станом навколишніх структур. Сам рентгенологічний факт наявності кісткового розростання ще не пояснює весь клінічний стан пацієнта.
Тому метою лікування не повинно автоматично ставати «прибрати шпору».
У більшості випадків немає однієї причини. Проблема формується через поєднання навантаження та факторів, які впливають на здатність стопи це навантаження переносити.
Серед можливих чинників:
Для лікування важливо не просто знайти болючу точку, а оцінити, чому саме ця ділянка постійно перевантажується.
У багатьох випадках лікар може запідозрити плантарну фасціопатію вже за характерними симптомами та результатами огляду.
Візуалізація потрібна не кожному пацієнту. Додаткові дослідження можуть знадобитися, якщо клінічна картина нетипова, лікування тривалий час не дає очікуваного результату або потрібно виключити іншу причину болю.
Наприклад, біль у п’яті може бути пов’язаний не тільки з плантарною фасцією. Схожі симптоми можуть виникати при стресових ушкодженнях кістки, патології жирової подушки п’яти, подразненні нервових структур та інших станах.
Саме тому лікувати «шпору» лише за результатом рентгену — неправильний підхід.
Більшість випадків лікують консервативно. Завдання полягає не тільки у зменшенні болю. Потрібно поступово повернути тканинам здатність витримувати необхідне людині навантаження.
Залежно від клінічної ситуації програма може включати корекцію навантаження, вправи, роботу над рухливістю гомілковостопного суглоба, тренування м’язів стопи й гомілки, підбір взуття або ортопедичних засобів за наявності показань.
План лікування залежить від того, як давно виникла проблема, наскільки вона обмежує активність і які фактори підтримують симптоми.
Апаратні методи також можуть бути частиною консервативного лікування. Один із найбільш досліджених у цьому контексті — екстракорпоральна ударно-хвильова терапія.
УХТ особливо цікава при хронічній плантарній фасціопатії, коли симптоми зберігаються попри консервативне лікування.
Під час процедури акустична енергія передається до тканин через аплікатор. Механічний стимул взаємодіє з тканиною і запускає низку біологічних реакцій, які досліджують у контексті ремоделювання тканин та модуляції болю.
Ефективність ESWT при плантарній фасціопатії вивчена в рандомізованих клінічних дослідженнях. Систематичний огляд із метааналізом 2024 року показав статистично значуще зменшення інтенсивності болю після застосування як фокусованої, так і радіальної ESWT. Автори водночас звертають увагу на важливість параметрів процедури та необхідність подальших якісних досліджень для визначення оптимальних протоколів.
УХТ при цьому не повинна автоматично замінювати роботу з причинами перевантаження фасції. Якщо після процедури людина повертається до тих самих навантажень, до яких стопа не готова, проблема залишається.
Плантарна фасціопатія належить до м’язово-скелетних станів, для яких ESWT досліджена досить широко.
Один із нових систематичних оглядів і метааналізів охопив 15 рандомізованих досліджень та 1123 пацієнтів. Автори порівнювали ESWT з іншими консервативними методами лікування та плацебо.
За результатами аналізу ударно-хвильова терапія показала кращі результати щодо болю порівняно з плацебо. Водночас вона не виявилася безумовно кращою за всі інші методи: для окремих результатів деякі альтернативні втручання мали перевагу.
Це добре ілюструє місце УХТ у сучасній ортопедії. Метод має клінічну доказову базу, але не є універсальним рішенням для кожного випадку болю в п’яті.
Лікар обирає його відповідно до діагнозу, тривалості симптомів, попереднього лікування та загальної програми відновлення.
Для лікування плантарної фасціопатії застосовують обидва типи екстракорпоральної ударно-хвильової терапії.
Радіальна хвиля має максимальну енергію ближче до поверхні та поширюється на ширшу ділянку. При фокусованій УХТ акустичну енергію концентрують у визначеній зоні на певній глибині.
Не варто, однак, робити з цього висновок, що один із методів завжди кращий. Вибір технології та параметрів процедури повинен відповідати конкретному клінічному завданню.
У Mashtaler Ortho&Trauma для цього доступна технологія фокусованої ударно-хвильової терапії BTL.
Докладніше про принцип роботи технології, проведення процедури, показання та протипоказання можна прочитати на сторінці послуги.
Фраза «розбити шпору ударною хвилею» звучить зрозуміло, але занадто спрощує механізм лікування.
При плантарній фасціопатії клінічна мета УХТ не полягає в тому, щоб механічно роздробити кістковий виріст на п’яті.
Ударна хвиля створює механічний стимул у тканинах, а терапевтичний ефект пов’язують із біологічною відповіддю на цей вплив та змінами у сприйнятті болю.
Тому результат лікування правильніше оцінювати не за тим, чи «зникла шпора» на рентгені, а за тим, як змінилися біль і функція: чи може людина нормально ходити, працювати, тренуватися та переносити необхідне навантаження.
Під час процедури пацієнт відчуває механічні імпульси в зоні впливу. Чутливість залежить від стану тканин, локалізації проблеми та параметрів процедури.
Мета процедури не полягає в тому, щоб створити максимально сильні больові відчуття. Параметри підбирають відповідно до клінічного завдання та реакції пацієнта.
Після сеансу в зоні впливу може тимчасово зберігатися чутливість або дискомфорт.
Універсальної кількості сеансів для всіх пацієнтів немає. Протоколи ESWT відрізняються за кількістю імпульсів, енергією, частотою процедур та іншими параметрами. Навіть у клінічних дослідженнях використовуються різні схеми.
Саме ця неоднорідність є однією з причин, чому дослідники продовжують шукати оптимальні протоколи лікування плантарної фасціопатії.
Тому курс не варто визначати за принципом «стандартно всім однакова кількість процедур». Лікар враховує діагноз, тривалість проблеми, реакцію на лікування та динаміку симптомів.
Якщо біль виник одноразово після незвичного навантаження і швидко минає, він не обов’язково свідчить про плантарну фасціопатію.
Інша ситуація — коли п’ята болить регулярно, симптоми тривають тижнями або місяцями, стає складно ходити чи займатися спортом, а самостійні спроби лікування не допомагають. У такому випадку важливо спочатку встановити причину болю.
У Mashtaler Ortho&Trauma ортопед оцінює не лише місце, де болить п’ята, а й функцію стопи та нижньої кінцівки, характер навантаження і фактори, які можуть підтримувати проблему. Якщо є показання до фокусованої УХТ, процедура стає частиною загального плану лікування, а не окремою спробою «прибрати шпору».