Біль із зовнішнього боку ліктя часто з’являється не після серйозної травми, а поступово. Спочатку рука болить після роботи чи тренування, але згодом неприємні відчуття виникають навіть під час звичних побутових дій: коли потрібно міцно щось стиснути, підняти сумку, повернути ключ або налити воду з чайника.
Однією з можливих причин такого болю є латеральна епікондилопатія, більш відома як «лікоть тенісиста». Попри назву, для її розвитку зовсім не обов’язково грати в теніс. Проблема пов’язана з перевантаженням сухожиль м’язів-розгиначів передпліччя і трапляється у людей із дуже різними професіями та видами фізичної активності.
У більшості випадків лікування консервативне, а його основою стає правильне керування навантаженням і поступове тренування сухожильно-м’язового комплексу. Якщо біль набув хронічного характеру, одним із додаткових методів, які може застосувати ортопед, є екстракорпоральна ударно-хвильова терапія.
Латеральна епікондилопатія — це патологія сухожиль розгиначів передпліччя в ділянці їхнього прикріплення до зовнішньої частини плечової кістки. Ці м’язи беруть участь у розгинанні зап’ястка та допомагають стабілізувати його під час роботи кистю.
Якщо сухожильний комплекс регулярно отримує навантаження, до якого не встигає адаптуватися, у його структурі поступово можуть виникати патологічні зміни. Змінюється здатність сухожилля переносити механічне навантаження, з’являються біль та функціональні обмеження.
Термін «латеральний епікондиліт» досі широко використовується. Для гострого стану запальна реакція може мати значення, але при хронічному болю патологічний процес значно складніший. Саме тому точнішими термінами є латеральна епікондилопатія або латеральна тендинопатія ліктя. Це має значення і для лікування: якщо симптоми тривають довго, недостатньо просто намагатися «зняти запалення».

Найхарактерніше місце болю — зовнішня поверхня ліктя в районі латерального надвиростка плечової кістки. Неприємні відчуття можуть залишатися локальними або поширюватися нижче по зовнішній поверхні передпліччя.
Симптоми часто посилюються не лише під час рухів самого ліктя, а й при діях, у яких активно працюють кисть і передпліччя. Біль може виникати при сильному стисканні предмета, підніманні речей однією рукою, розгинанні кисті, роботі інструментами, відкриванні банки, повороті дверної ручки або ключа, тривалій роботі комп’ютерною мишею та спортивних рухах із ракеткою.
Ще одна характерна ознака — зниження сили хвату через біль. Предмет, який раніше було легко втримати однією рукою, починає здаватися важким, а звичайні рухи кистю можуть вимагати помітно більше зусиль.
Причиною часто стає не один невдалий рух, а повторюване навантаження на розгиначі передпліччя. Саме тому латеральна епікондилопатія зустрічається не лише у спортсменів, а й у людей, які регулярно працюють ручними інструментами, виконують повторювані рухи кистю, переносять вантажі або багато працюють руками.
У спорті ризик може зростати після різкого збільшення тренувального навантаження, зміни техніки або повернення до інтенсивних занять після перерви. Важливий при цьому не сам факт певної роботи чи руху, а співвідношення між навантаженням і здатністю сухожилля його переносити. Якщо вимоги до тканини зростають швидше, ніж вона встигає адаптуватися, можуть поступово сформуватися симптоми тендинопатії.
Сухожилля адаптуються до навантаження поступово, а процес відновлення особливо ускладнюється, якщо людина продовжує щодня виконувати рухи, які провокують симптоми. Повністю перестати користуватися рукою зазвичай неможливо, але й збереження того самого навантаження, яке передувало появі болю, може заважати відновленню.
Тому один із ключових елементів лікування — не абсолютний спокій, а правильно підібране навантаження. На певний час його зменшують до рівня, який тканини можуть переносити без значного загострення симптомів, а потім поступово збільшують відповідно до стану сухожилля та функціональних потреб людини.
Біль у цій зоні може мати різне походження, тому його локалізації недостатньо для встановлення діагнозу. Подібні симптоми іноді виникають при патології самого ліктьового суглоба, подразненні нервових структур, проблемах у ділянці шийного відділу хребта та інших станах.
Особливо при тривалому або нетиповому болю важливо не ставити собі діагноз лише за місцем неприємних відчуттів. Ортопед оцінює характер симптомів, рухливість, силу, реакцію на навантаження та проводить відповідні клінічні тести. Інструментальна діагностика потрібна не в кожному випадку, але за необхідності лікар може призначити УЗД, рентгенографію, МРТ або інше дослідження, щоб уточнити стан тканин чи виключити іншу патологію.
У більшості випадків латеральну епікондилопатію лікують консервативно. Основне завдання полягає не лише в тому, щоб зменшити біль, а й у поступовому відновленні здатності сухожилля нормально переносити навантаження.
На першому етапі часто доводиться змінити активність, яка постійно провокує симптоми. Це не обов’язково означає повну відмову від роботи чи спорту: іноді достатньо тимчасово зменшити інтенсивність, змінити обсяг навантаження або скоригувати техніку виконання рухів.
Важливою частиною відновлення є вправи. Фізична терапія може включати поступове силове навантаження на м’язи передпліччя та роботу з функцією всієї верхньої кінцівки, причому інтенсивність збільшують відповідно до реакції сухожилля. Апаратні методи можуть доповнювати цю програму, і одним із варіантів при хронічній латеральній епікондилопатії є ударно-хвильова терапія.
Під час ESWT до ділянки патологічно зміненого сухожилля передається акустична енергія. У тканинах виникає механічний стимул, на який клітини відповідають низкою біологічних реакцій — цей процес називають механотрансдукцією.
При хронічній тендинопатії мета процедури не полягає в тому, щоб «розбити відкладення» або механічно пошкодити сухожилля. Досліджується вплив ESWT на процеси ремоделювання сухожильної тканини та механізми болю, а клінічна відповідь може залежати від параметрів процедури, тривалості захворювання та особливостей конкретного пацієнта.
Ударно-хвильова терапія при цьому не скасовує необхідності поступово відновлювати здатність сухожилля працювати під навантаженням. Її доцільніше розглядати як один із компонентів лікування хронічної тендинопатії, а не як заміну фізичної реабілітації.
Екстракорпоральну ударно-хвильову терапію при латеральній епікондилопатії досліджують багато років, проте результати наукових робіт залишаються неоднорідними. Систематичний огляд рандомізованих контрольованих досліджень, опублікований у 2026 році, проаналізував результати ESWT при хронічній латеральній тендинопатії ліктя та охопив 11 RCT.
Частина включених досліджень продемонструвала зменшення болю та покращення функції, тоді як в інших суттєвої переваги над плацебо не виявили. Автори огляду дійшли висновку, що наявні докази залишаються неоднозначними, а одним із важливих напрямів подальших досліджень має бути визначення груп пацієнтів, які отримують найбільшу користь від процедури.
Тому коректно говорити, що УХТ може бути одним із варіантів лікування хронічної латеральної епікондилопатії, але очікуваний результат потрібно оцінювати в контексті конкретного клінічного випадку.
При фокусованій ударно-хвильовій терапії акустичну енергію концентрують у визначеній зоні тканин. Це відрізняє технологію від радіальної УХТ, при якій максимальна енергія формується ближче до поверхні та поширюється на ширшу ділянку. Обидва підходи використовують для лікування латеральної епікондилопатії, а вибір технології та параметрів залежить від конкретного клінічного завдання.
Мережевий метааналіз 2026 року об’єднав дані 11 рандомізованих та двох когортних досліджень із загалом 938 пацієнтами і порівняв різні типи та інтенсивність ESWT. Результати відрізнялися залежно від режиму й терміну спостереження: окремі радіальні протоколи мали кращі короткострокові показники, тоді як низькоенергетична фокусована ESWT показала хороші результати щодо тривалого зменшення болю. Водночас автори наголошують, що ці висновки потребують підтвердження якіснішими рандомізованими дослідженнями.
Тому вибір між фокусованою та радіальною технологією не варто зводити до твердження, що одна з них універсально краща. Значення мають локалізація патологічних змін, клінічна ситуація та параметри процедури.
Ін’єкції кортикостероїдів можуть досить швидко зменшувати біль, тому пацієнту з тривалою епікондилопатією такий варіант може здаватися привабливим. Однак швидкість ефекту — не єдиний критерій, за яким варто оцінювати лікування хронічної тендинопатії.
Метааналіз шести рандомізованих досліджень 2024 року порівнював ESWT та локальні ін’єкції кортикостероїдів при хронічній латеральній епікондилопатії. Через один місяць кращі показники спостерігали у групах ін’єкцій, але через три та шість місяців результати щодо болю та функції були кращими після ESWT.
Це не означає, що кожному пацієнту потрібно обирати УХТ замість ін’єкції. Такі результати радше демонструють, чому при хронічній тендинопатії важливо оцінювати не тільки швидке зменшення болю, а й довгострокову динаміку та відновлення функції руки.
Тривалий повний спокій зазвичай не є кінцевою метою лікування тендинопатії. Якщо сухожилля взагалі перестає отримувати навантаження, воно не тренується переносити ті сили, з якими людині доведеться зіткнутися після повернення до роботи або спорту.
Водночас продовжувати через сильний біль виконувати той самий обсяг роботи також недоцільно. Потрібно знайти проміжний рівень: зменшити провокуюче навантаження, а потім контрольовано його нарощувати. Саме тому програма відновлення має враховувати не лише інтенсивність болю, а й те, що людина повинна знову вміти робити рукою в побуті, на роботі чи під час тренувань.
Тендинопатія не належить до проблем, які завжди зникають за кілька днів. Тривалість відновлення залежить від того, як давно з’явилися симптоми, стану сухожилля, характеру щоденного навантаження та можливості його скоригувати.
Якщо біль триває місяцями, не варто очікувати, що одна процедура повністю змінить стан тканини. Позитивна динаміка може проявлятися поступово: зменшується біль при побутових рухах, збільшується сила хвату, рука краще переносить робоче чи спортивне навантаження. Саме такі функціональні зміни разом із динамікою болю дають більше інформації про результат лікування, ніж оцінка відчуттів одразу після процедури.
У Mashtaler Ortho&Trauma для проведення фокусованої ударно-хвильової терапії використовуємо обладнання BTL.
При болю із зовнішнього боку ліктя спочатку важливо підтвердити, що джерелом симптомів справді є латеральна епікондилопатія. Після огляду лікар визначає, чи є показання до УХТ та яке місце процедура повинна займати в загальному плані лікування.
Якщо проблема пов’язана з перевантаженням сухожилля, метою лікування стає не лише зменшення болю. Важливо поступово повернути руці силу та здатність виконувати необхідну роботу без постійного повторного загострення.