Гігрома: причини та ефективне лікування

Гігрома — це поверхневе кістоподібне утворення біля суглоба або сухожильного каналу, яке найчастіше з’являється на кисті, зап’ястку чи пальцях. Воно не належить до злоякісних пухлин, але може викликати дискомфорт, заважати рухам і створювати сумніви, якщо людина помічає нову припухлість під шкірою.

У цій статті розберемо, як формується гігрома, які чинники сприяють її появі, які симптоми характерні для цього стану та коли потрібен огляд спеціаліста. Ми також пояснимо, як проходять діагностика, спостереження, видалення і відновлення після втручання.

Що таке гігрома?

Гігрома — кістозне утворення, заповнене густою желеподібною рідиною, пов’язаною з капсулою суглоба або оболонкою сухожилля. Найтиповіші зони її розвитку — тильна чи поверхня зап’ястка, основа пальця та кінцевий суглоб пальця.

Питання про те, що це, гігрома, найчастіше виникає тоді, коли людина намацує округле еластичне утворення в ділянці суглоба, яке змінюється в розмірі або стає помітнішим після навантаження. Для клінічної оцінки важливі не лише форма і розмір, а й зв’язок із рухами, болем, чутливістю та функцією кисті.

Механізм утворення наросту

Кіста походить із тканин, що оточують суглоб, сухожильну оболонку або зв’язкові структури, і має сполучення з глибшими тканинами через ніжку або канал. Усередині міститься в’язкий вміст, подібний за властивостями до рідини, що змащує суглоби.

У міжнародній літературі це утворення також називають «ганглій» або «ganglion cyst». Його поява пов’язана не з інфекцією і не з онкологічним ростом, а з локальними змінами капсули, сухожильного каналу та синовіальної рідини.

Розмір кісти не є сталим. На тлі активного навантаження на суглоб вона інколи збільшується, а в спокої стає меншою або навіть тимчасово майже непомітною.

Чим гігрома відрізняється від інших пухлиноподібних утворень?

Гігрома зазвичай має гладкі контури, лежить під шкірою, пов’язана з суглобом або сухожилком і нерідко змінює розмір з часом. На відміну від твердих кісткових розростань, вона не є частиною кістки, а на відміну від епідермоїдної кісти зазвичай не має характерного центрального отвору на шкірі.

Наріст на пальці руки — це не обов’язково одне конкретне утворення. Під такою скаргою можуть ховатися:

• гігрома;
• слизова кіста кінцевого суглоба;
• фіброкератома;
• ліпома;
• інші м’якотканинні утворення. 

Тому остаточний висновок роблять після огляду та, за потреби, УЗД. Для додаткового обстеження особливо важливі маси, які ростуть швидко, лежать глибоко, мають діаметр 5 см і більше, погано зміщуються відносно глибоких тканин або з’являються раптово без зрозумілої причини. Такі ознаки не типові для простої поверхневої кісти і потребують розширеної оцінки.

Причини появи гігроми

Точного універсального пускового механізму для кожного пацієнта не встановлено. До можливих чинників належать повторні навантаження, травми, мікротравматизація та супутні дегенеративні зміни суглоба або запальні зміни як фактори, що призводять до формування такого утворення.

Перевантаження суглобів і повторювані рухи

Найвідоміший приклад — постійний стрес на кисть у спортсменів, які багато працюють із розгинанням і опорою на зап’ясток. Гігроми поширені серед гімнастів, які багаторазово навантажують кисть і зап’ястковий суглоб.

У побуті схожа ситуація виникає під час роботи з інструментами, тривалого силового хвату, повторного стискання предметів або монотонних дрібних рухів. Саме такі дії підтримують локальне подразнення в області капсули суглоба чи сухожильного каналу.

Травми та мікротравматизація

Разова травма кисті не є обов’язковою умовою для появи кісти, але вона може передувати її формуванню. Ганглійні кісти можуть виникати на тлі ушкодження суглоба, зв’язкового апарату або сухожилкових структур.

Мікротравми працюють інакше. Вони не дають одного яскравого епізоду болю, зате довго підтримують зміни в тканинах, які з часом формують синовіальну кісту.

Запальні захворювання суглобів і сухожиль

Слизові кісти біля кінцевого суглоба пальця нерідко пов’язані з ранніми проявами остеоартрозу цього суглоба. Це окремий клінічний варіант, який може супроводжуватися борозною або деформацією нігтя через тиск.

Запальні зміни сухожилків і навколосуглобових тканин теж входять до переліку причин виникнення. У таких ситуаціях утворення формується не ізольовано, а на тлі вже наявного подразнення або дегенеративного процесу в ділянці сухожилка чи суглобової капсули.

Чи існує спадкова схильність?

Для звичайних гігром кисті переконливо підтвердженого спадкового механізму немає. Основний акцент у клінічних джерелах робиться не на генетиці, а на локальному навантаженні, анатомічній зоні та супутніх змінах суглоба.

Окремий нюанс стосується слизових кіст кінцевого суглоба пальця. Вони частіше трапляються у жінок віком від 40 до 70 років і асоціюються з дегенеративними змінами дистального міжфалангового суглоба.

Симптоми, що вказують на гігрому

Найпомітніший симптом — видиме або пальповане округле утворення біля суглоба чи сухожилка. Додаткові скарги залежать від локалізації, розміру, тиску на навколишні тканини і того, чи зачіпає кіста нерви або кровоносні судини.

Зовнішні прояви

Гулька на пальці руки потребує огляду, оскільки не кожне поверхневе утворення є гігромою. Для ганглійної кісти більш характерні гладка поверхня, еластична консистенція, розташування біля суглоба і відсутність ознак запальної інфекції, якщо шкіра над утворенням не почервоніла й не стала гарячою.

Ознаки, які лікар оцінює на прийомі:

• округла або овальна припухлість під шкірою;
• розташування в області зап’ястка, основи пальця або кінцевого міжфалангового суглоба;
• зміна розміру після навантаження на кисть;
• гладкі контури без вираженої нерівності шкіри;
• інколи прозорість при просвічуванні, якщо йдеться про поверхневу кісту.

Як правило, невелика кіста без стискання нервових структур не болить у спокої. Однак відсутність болю не скасовує потреби в огляді, якщо утворення росте, стає щільнішим або змінює форму.

Біль та обмеження рухів

Больовий синдром з’являється не в усіх пацієнтів. Якщо кіста тисне на нерв, заважає ковзанню сухожилля або розташована там, де суглоб активно працює, вона викликає біль, ниючий дискомфорт після руху, поколювання, слабкість хвату та скутість.

Особливо помітні симптоми при гігромі на основі пальця або біля сухожильного каналу. У такій зоні навіть невелике утворення заважає стисканню предметів і робить болючими побутові дії, пов’язані з силовим хватом.

Коли гігрома може викликати ускладнення

Серйозні ускладнення трапляються не в кожному випадку, але чіткий перелік проблем добре відомий медикам. До нього належать:

• стискання нерву з болем або поколюванням;
• зниження сили кисті; обмеження рухів;
• деформація нігтя при слизовій кісті пальця;
• витікання вмісту через стоншену шкіру над утворенням на кінцевому суглобі пальця.

Окремо насторожують почервоніння, підвищення температури шкіри, різкий біль або твердий нерухомий вузол. За таких ознак треба звернутися до лікаря без відкладання, оскільки вже не типова спокійна картина для звичайної поверхневої кісти.

‍

Як відбувається діагностика?

У більшості випадків діагностика починається з огляду. Лікар уточнює, як давно з’явилося утворення, чи змінюється воно в розмірі, чи є біль, оніміння, обмеження рухів та попередні травми кисті.

Огляд лікаря-ортопеда

Під час огляду оцінюють локалізацію, форму, рухливість, щільність, зв’язок із рухами суглоба, стан шкіри і наявність неврологічних симптомів. Для підбору тактики важливо також зрозуміти, чи лежить утворення поверхнево, чи прилягає до важливих структур, зокрема нервів і судин.

Ознаки, при яких пацієнту варто швидше записатися на прийом:

• утворення збільшується протягом короткого часу;
• з’явилися біль, поколювання або слабкість кисті;
• вузол став твердим і майже не зміщується;
• шкіра над ним почервоніла або стала гарячою;
• пухлиноподібна маса розташована глибоко або перевищує приблизно 5 см.

УЗД м’яких тканин

УЗД м’яких тканин застосовують тоді, коли потрібно підтвердити кістозний характер утворення, оцінити його розмір, глибину, межі та взаємозв’язок із навколишніми структурами. Ультрасонографія допомагає оцінити, чи маса є кістозною чи твердою, а також показує пов’язані з нею судини.

Це особливо корисно, якщо зовні картина не цілком типова або утворення лежить поруч із судинно-нервовим пучком. Для долонних кіст зап’ястка та утворень біля пальця така інформація впливає і на діагностику, і на вибір подальшої тактики.

Методи лікування гігроми

Тактика залежить від локалізації, симптомів, темпу змін і впливу на функцію кисті. Якщо утворення невелике, не викликає болю і не обмежує рухи, допускається спостереження. Якщо ж кіста заважає роботі руки або рецидивує після пункції, розглядають хірургічне втручання.

Спостереження без оперативного втручання

Для безсимптомних або мінімально болісних кіст спостереження вважається обґрунтованим підходом. Світові організації охорони здоров’я сходяться в тому, що значна частина таких утворень не потребує негайного видалення і може зменшуватися або зникати самостійно.

Але консервативне лікування не дорівнює бездіяльності. До нього належать зменшення навантаження на кисть, тимчасова іммобілізація ортезом або пов’язкою при больовому синдромі, симптоматичне знеболення та контроль у динаміці.

Пункція з аспірацією теж належить до нехірургічних варіантів, але її ефективність обмежена. Після аспірації рецидив трапляється нерідко, а при долонних кістах зап’ястка метод не завжди безпечний через близькість нервів і кровоносних судин.

Самостійно проколювати або роздавлювати кісту не можна. Спроба пробити її в домашніх умовах підвищує ризик пошкодження шкіри й інфекції.

Хірургічне видалення

Операцію розглядають тоді, коли утворення викликає стійкий біль, заважає функції, повертається після пункції або постійно турбує через локалізацію й симптоми. Суть втручання полягає у видаленні не лише самої кісти, а й її ніжки або ділянки капсули, з якої вона виходить.

Втручання зазвичай проводиться під анестезією як амбулаторна або денна процедура. Для кіст навколо пальця операція нерідко проводиться під місцевим знеболенням, тоді як для зап’ясткових утворень частіше використовують регіонарну або, в окремих випадках, загальну анестезію через глибший зв’язок із суглобом.

Жоден спосіб не усуває ймовірність рецидиву. При тильних зап’ясткових та дорсальних кістах вона складає 10%, при долонних зап’ясткових — 30%. Після аспірацій рецидиви виникають частіше — понад 30–40%. 

Відновлення після видалення гігроми

Післяопераційний період залежить від локалізації кісти, обсягу втручання та індивідуальної реакції тканин. Навіть коли видалення виконано технічно без ускладнень, пацієнту потрібен певний час на загоєння шкіри, спадання набряку і повернення комфортного хвату.

Термін загоєння

Повернення до звичних дій після висічення кісти нерідко займає від двох до шести тижнів. Перев’язки та зняття швів або контроль рани часто припадають на 10–14-й день, а чутливість рубця і припухлість інколи зберігаються довше.

Після операції можливі локальний біль, набряк, тимчасове зниження сили хвата та чутливість рубця. Це типові явища, і саме тому лікар заздалегідь пояснює пацієнту очікуваний перебіг відновлення та межі навантаження на руку.

Обмеження фізичного навантаження

У перші дні руку зазвичай бережуть від силового навантаження, а пов’язку тримають сухою відповідно до рекомендацій клініки. Для зап’ястка інколи застосовують тимчасову фіксацію на 1–2 тижні, тоді як повне повернення до спорту чи важкої ручної роботи відкладають до огляду хірурга.

Якщо робота пов’язана з інструментами, підніманням вантажів або тривалим силовим хватом, повернення займає довше, ніж при офісному режимі. Фізично важку працю відкладають на кілька тижнів, поки зменшаться біль і набряк.

Як зменшити ризик повторної появи

Рецидив пов’язаний не лише з самим фактом операції, а й із типом кісти, її розташуванням та станом навколишнього суглоба. Саме тому лікар оцінює, чи є поруч артроз, подразнення сухожилля, тиск на нерв або зони постійного механічного тертя.

Після загоєння доцільно:

• дозувати повторні рухи кистю та зменшувати тривалий силовий хват;
• не повертатися до важких навантажень раніше, ніж це дозволив лікар;
• контролювати стан рубця, набряк і чутливість кисті після операції;
• повторно звернутися до спеціаліста, якщо утворення з’явилося знову або змінився характер болю.

Поширені запитання про гігромy 

Чи може гігрома зникнути самостійно без лікування?

Так, така ситуація описана в кількох авторитетних джерелах. Ганглійна кіста здатна зникати без лікування протягом кількох місяців. Частина утворень не потребує негайного втручання й може зменшуватися спонтанно.

Проте консервативне лікування підходить не всім. Якщо маса болюча, росте, порушує рухи або викликає сумніви щодо діагнозу, краще одразу звернутися до лікаря.

Чи болісне видалення гігроми та який метод є найефективнішим?

Під час операції знеболення має прибрати біль у сам момент втручання. Дискомфорт очікуваний уже після процедури, коли проходить анестезія, але для цього призначають стандартне післяопераційне знеболення та режим щадного навантаження.

Якщо порівнювати інші методи з операцією, то спостереження доречне для безсимптомних кіст. Аспірація підходить не завжди і має вищу частоту повторної появи. Хірургічне видалення розглядають як більш радикальний варіант для рецидивних утворень, оскільки воно дає можливість прибрати і кісту, і її основу.

Яка ймовірність повторної появи гігроми після лікування?

Повторна поява можлива після будь-якої тактики, але її частота різниться залежно від локалізації і методу лікування. Для частини тильних кіст це близько 10% після операції, для долонних зап’ясткових — близько 30%, а після аспірації рецидиви загалом виникають значно частіше.

Якщо утворення повернулося, не варто самостійно вирішувати, що це «безпечна кіста». Повторний огляд потрібен для того, щоб оцінити джерело симптомів, стан суглоба і доцільність подальшого спостереження, пункції або хірургічного втручання.

‍